Вкраїні Бог послав «шматочок» газу?

Джерело:  газета Громада, Ярослав Муха.

Без особливого розголосу у прохолодному приміщенні міського палацу культури відбувся семінар «Виробництво природного газу із сланцевих порід». Високоповажні гості (половина – професори відомих світових університетів) з терпінням, вартим похвали, детально пояснили усім присутнім усі технічні аспекти того, чим прагне займатись американська фірма «Шеврон» на території нашого району.

Якщо узагальнити, то ситуація виглядає наступним чином. Проблема постачання природного газу в Україну набула загрозливих форм і сьогодні стала чи не основною для усіх українців. Суть діючого газового контракту із російською ніби державною корпорацією «Газпром» відома усім, та ще раз нагадаю основні її моменти. На сьогодні Україна платить за газ найвищу в Європі ціну, причому не може відмовитись ні від неї, ні навіть від поставок газу. Платити повинна навіть за той газ, котрий не отримала. А той що отримала, не має права продавати третім сторонам. Попри таку «дружню» ціну Росія отримала пільгові тарифи на прокачування газу нашими трубопроводами та пільгові ціни за сезонне зберігання газу в українських газосховищах, одних із найбільших в Європі. Окрім того, в результаті «Харківської угоди» Україна здійснила ще й ряд політичних поступок, котрі частина політиків розцінює, як втрату частини суверенітету. Для того, щоб розрахуватись із «Газпромом», уряд вже взяв і надалі хоче брати кредити міжнародних фінансових установ. Борги держави сягнули загрозливих розмірів, ми сьогодні живемо за рахунок майбутніх поколінь. Ціна на газ у всьому світі падає, та для України вона зростає.

Чому ж ціна газу для інших падає? Бо декілька років тому, коли ціни газу стрімко пішли вверх, у ЗША, де свобода підприємництва є одною із найбільших у світі, декілька невеликих фірм розробили та вдосконалили технологію видобутку газу із сланцевих порід. Вірніше, такий видобуток став економічно ефективним через подорожчання газу. В результаті уже в 2009 році ЗША вийшли на перше місце у світі із видобутку газу, відсунувши росіян. Фактично, відбулась революція у енергетиці. Це дозволило ціни на газ у деяких регіонах Америки знизити майже вдвічі і відмовитись від значної частини імпортного газу (зокрема, із Катару). Надлишки цього газу суттєво вплинули і на рівень цін у Європі. У основних газпромівських споживачів з’явилась альтернатива. У результаті такого розвитку подій росіянам довелось піти на значні цінові знижки для європейських споживачів. Практично для всіх, окрім України.

Росії, попри гігантські вкладення у будівництво обвідних (поза Україну) газопроводів, довелося зупинити ряд важливих проектів, бо їхній газ користується дедалі меншим попитом. При реалізації чисельних проектів із видобутку газу із сланцевих порід у більшості країн Європи Росія може втратити ( і вже втрачає) десятки і сотні мільярдів прибутків. Щоб запобігти, або хоч сповільнити процес розробки сланцевих родовищ, росіяни вдаються до різноманітних заходів. Тут і інформаційна та пропагандистська війни, і підключення своїх «п’ятих колон» (на Донеччині та Харківщині активно протестують також комуністи), і тиск на законспірованих до часу агентів спецслужб, декотрі із яких вже й забули про необачно колись підписані зобов’язання. Мова йде про майбутнє нашого східного сусіда. Причому, загрозу вони вважають настільки реальною, що безпосередньо саме протидією проектам розробки родовищ сланцевих родовищ займається уся верхівка керівництва Росії, включаючи президента і уряд. Результати наразі не вельми втішні. Наразі призупинені пошуково-розвідувальні роботи у Болгарії, Швейцарії, Чехії і Франції, деяких менших територій. Зважаючи на об’єми поставок у ці країни, втіхи мало. Найбільшим споживачем російського газу є Україна, котра до того ж приносить і найбільші прибутки. Саме тому настільки боляче сприйнято було у Москві підписання угоди із міжнародною компанією «Шелл» угоди про розвідку та можливу розробку Юзівського родовища (територія Донецької і Харківської областей), де запаси газу різними спеціалістами оцінюються від 1 до 4 трильйонів куб метрів. Неважко підрахувати, що при підтвердженні запасів Україна може забути про залежність від російських поставок на 100 і більше років. Якщо до цього додати ще й газ Олеського родовища (територія Львівщини і Франківщини) де запаси дещо менші, але також вважають фахівці, сягають трильйона кубометрів, то ситуація для росіян зовсім невтішна. Уже після підписання угоди із «Шелл» Україні було виставлено до оплати рахунок на 7 мільярдів доларів за газ, який Україна не отримала від Росії. Згадуючи, що одному олігарху у нас вже платили із державної казни за газ, якого у нього не було, у нас можливе все.

Тепер щодо самого газу із сланців. (сланці – спресована глина, у якій може бути природній газ). Залягають ці породи на глибині від 3 до 4 кілометрів. Під підошвою із твердих, водонепроникних порід. Для вивільнення газу із цієї глини, використовують технологію гідророзриву. Під тиском закачують у свердловину великий обсяг води і за допомогою наявних у ній хімічних добавок (0,5% від об’єму води) добиваються руйнування твердих порід і вивільнення із них газу. Добавки використовуються не для хімічної реакції, а як змащувальний матеріал. У розчин додають ще пісок, щоб не дав утвореним тріщинам закритись. Нічого принципово нового нема, адже цей самий гідророзрив використовують Україні понад 30 років для видобутку нафти. Від одного вертикального отвору пробурюють ще 6-8 горизонтальних, досягаючи таким чином площі видобутку приблизно у коло з радіусом 2 км. Для одного гідророзриву потрібно 10-20 тисяч кубометрів води. Враховуючи усі оті фактори і розробляють схеми буріння та видобутку газу. По закінченні геологорозвідувальних робіт в процесі експлуатації залишається лиш невеликий майданчик із виведеною трубою. В ЗША загалом пробурено уже біля 2-х мільйонів свердловин. У нас дещо менше, але цифри також вражаючі. Наразі, при видобутку газу із сланців не зафіксовано жодного випадку, котрий би можна було з впевненістю класифікувати як такий, що привів до якихось суттєвих екологічних наслідків. І це попри тому, що Росія відслідковує кожну свердловину.
З американцями зрозуміло, вони прагнуть реалізувати свої напрацювання та заробити свою копійку. До речі, вкласти їм доведеться чимало, мова йде про мільярди доларів інвестицій, при тому, що ніяких гарантій наявності промислових запасів газу нема. Орієнтовна вартість однієї свердловини – 10 мільйонів їхніх грошей. Та припустімо, що газ таки піде. Що в такому випадку нас очікує. Передбачається, що ціна цього газу буде майже вдвічі меншою за ціну сьогоднішнього російського. Держава (вірніше, ми з вами) не вкладає в проект жодної копійки. А ось із видобутого буде отримувати до досягнення окупності проекту кожні 15 кубів із 100. Ще 15 кубів планується віддавати такій собі приватній фірмі «Геосервіс». Ніхто із «простюхів» не знає, чому і за що, та американці справедливо розсудили, що їх має боліти голова за свої 70%, а з рештою нехай розбирається Україна. Ніхто наразі не знає, як буде розподілятись газ тоді, коли американці повернуть свої вкладені кошти. В Азербайджані, приміром, такий розподіл проводиться так: 80% державі та 20% інвестору. Але ж ми не Азербайджан? Зрештою, до того часу влада зміниться ще не раз, так що гадати наперед не варто. Обіцяють американці і суттєво докластися до вирішення соціальних питань регіонів, де будуть працювати. Зокрема, у деяких штатах Америки компанії покривають до 20% коштів на ремонти та утримання доріг (від потреби, а не від можливостей бюджету, як у нас. Мова йде про десятки і сотні мільйонів доларів). Наш район, в силу того, що під родовище попадають тільки 14 квадратних кілометрів (із загальних 6 тисяч родовища) його території, на значний «доларопад» розраховувати не може. Та все ж жителі сіл від лінії Поляна – Новий Розділ – Станківці -Тужанівці ( в бік Перемишлянщини) мають усі шанси дещо отримати. Що конкретно – мала б вирішити обласна рада, але вона на разі проект гальмує.

Що ще може очікувати нас у разі початку робіт? У сусідній Польщі, яка найбільш активно працює в цьому напрямку, уже понад 50 тисяч працівників отримали доволі високооплачувану роботу. Там проект реалізовується, здебільшого, силами місцевих фірм і фахівців. При початку промислового видобування прогнозується ще 100 тисяч осіб працевлаштувати. У нас найбільшу активність проявляє Івано-Франківський університет нафти і газу, котрий і буде, мабуть, одним із головних партнерів інвестора. Є надія, що додому повернеться із Росії значна кількість тих українців, котрі сьогодні, в тому числі і вахтовим методом, працюють у Росії. Американці обіцяють добру оплату за оренду земельних ділянок а також обов’язкову їх рекультивацію після закінчення робіт. Гарантують очистку вод та утилізацію залишків. Тобто, усі міжнародні стандарти щодо екології мають бути виконані.

Чи все буде так, як говорилось на семінарі? Отут наш читач, набагато краще знаючи українські реалії та «альтруїзм» нашої влади, готовий закластися, що ні. В уже підписаній угоді по Юзівському родовищу закладено небувалі пільги та преференції для інвесторів. Причому, щоб не бути дріб’язковими, одразу на 50 років. Уже сам факт того, що вся владна верхівка активно просуває цю справу, викликає природну підозру, що далеко не все ми знаємо. Попередній досвід вчить нас, що будь-який, навіть найчесніший іноземець, трохи попрацювавши в Україні, чомусь набирається отих шкідливих звичок із нашої корумпованої системи. Місцеві фірми змінюють якісь донецькі структури чи кіпрські офшори, працівників шукають у Києві чи Криму, і список отих всіляких новацій можна довго продовжувати. Докладеться і наш люд, бо не любить він тих виробництв, із яких не можна нічого вкрасти. Сподіваюсь, що цього разу буде інакше. Бо, наразі, не видно жодної альтернативи. Згодом, вірю, дійде черга і до інших джерел газу. Адже в результаті варварської експлуатації вибрані із надр тільки вершки. І стоять заводнені свердловини, хоч ще і половина отих вуглеводнів не видобута. Прийде час, нові технології, нові люди та нова влада і займеться і цим сектором. Сьогодні ми поставлені перед вибором, коли отого вибору, насправді, і нема. Бо ще декілька років отаких взаємовідносин із Росією і залишимось ми на своїх Богом даних 5 сотках у Львівській губернії, а всі підприємства, земля та й інше віддамо за борги, до котрих зовсім не ми докладаємось.
Пітер Кларк, голова представництва Chevron в Україні, сказав, як на мене, дуже цікаву річ. «Коли ми опинились майже у енергетичному безвихідді, Бог напоумив нас дивитись не тільки по боках і під ноги, а копнути трохи глибше. Він не вирішив за нас наші проблеми, але дав нам шанс». Скористатися ним, чи почекати років 10-15, як пропонує частина політиків – рішення за нами.

…На семінар прибули представники із різних районів. Старша частина аудиторії – хто добре вдягнувся – методично похропувала, включивши на повний звук свої навушники із синхронним перекладом. Звичку подрімати під звук телевізора важко подолати, тим більше, що йшлося про різні перфорації, апробації, інвестиції та декларації, котрі простій людині далекі і не потрібні. Зате незначний прошарок молодих людей із зацікавленням, перемішаним із недовір’ям та надією, всотував в себе оту інформацію. Це проект на майбутнє, їхній і для них. Що з того вийде і чи вийде взагалі – залежить уже від них. Не думаю, що жителі Італії, Швеції, Голандії чи Угорщини менше люблять свою землю, не переживають за свої історичні та архітектурні пам’ятки та їм байдужі проблеми екології. Швидше, навпаки. Та роботи вони ведуть активно. У нас же, де площа стихійних необладнаних сміттєзвалищ вже дорівнює площі невеликої європейської країни, де насліди сьогоднішнього бездумного розгулу бізнесу відчуватимуться ще дуже довго, де про екологію тільки говорять, бо це найлегший спосіб для крадіжки бюджетних коштів, про неї згадують тільки, як про метод шантажу для досягнення якихось меркантильних цілей. Або тому, що мають таке завдання.

…Щодо цього проекту є ще чимало запитань. Ми не віримо українській владі, але не знаю, чи знайдеться хтось, хто вірить російській владі. Ось тільки сьогодні не видно іншого шляху. Тому не ставимо в кінці знак оклику. Радше, три крапки…

фото http://www.expres.ua

0
Знаходиться в: Новини Миколаївщина

Інші новини з Березини :

Новини партнерів:
Loading...

Коментарі

  1. тарас коментує:

    Дивився фільм про сланцевий газ. Якщо те що там показували правда то ні в якому разі не можно дозволяти добувати його у нас бо подохнем як ті миші

  2. ivan коментує:

    Не треба нам того газу вже сірки вистачає, – коли викопали карєри в криницях пропала вода; а тепер ще й воду з крана газовану будем пити.

Додати коментар



8 + сім =

Додати



   Новини cпорту:



Сайт села Березина | Миколаївський район Львівська область © 2008 - 2016
При використанні матеріалів гіперпосилання на http://www.berezyna.inf.ua/ обов'язкове!
За достовірність інформації, яку розміщено на сайті, відповідальність несе її автор. Відповідальність за зміст рекламної інформації несе рекламодавець.
| RSS ATOM | RSS FEED | RSS2.0 |
Яндекс.Метрика